ДЯ́КА, КИ,
Дя́ка, ки, ж.
1) Благодарность. Не сподівайся дяки від приблудної псяки. Ном. № 4604. Дя́ку віддава́ти. Приносить благодарность, благодарить. Пішов…. Богу дяку оддавати, що жив у ворога зоставсь. Мкр. Г. 23.
2) Охота, желаніе. Як маш дяку, то зроб. Вх. Лем. 413.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 462.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДЯ́КОН, НА, →← ДЯКІ́ВСЬКИЙ, А, Е.